«SOCIALNA» ДЕРЖАВА ПАНА ТІГІПКА

18 червня 2012 року телепередача «Свобода слова на ICTV» поставила проблемне питання: «ХТО МАЄ НЕСТИ СОЦІАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ?».

Відповідали: Тігіпко С.Л. (віце-прем'єр), Сухий Я.М. (фракція ПР), Голуб О.В. (фракція КПУ), Денисова Л.Л. (міністр в уряді Ю.Тимошенко), Куликов К.Б. (фракція "НУ-НС").

На наш погляд, конструктивна частина полеміки відбулася між двома великими політичними течіями: лібералами і комуністами.

На одній VIP-вечірці «соціальний віце-прем`єр» Тігіпко разом із друзями
з`їли 20 кг чорної ікри.
                             (З газет). 

Яйце чи курка? Бізнес чи держава?

О. ГОЛУБ: – Країна повинна виробляти продукцію, а не виснажувати природні ресурси, стригти купони, друкувати гроші... і «кудахтати» про «центр Європи».

КУЛИКОВ: – Пане Голуб, комуністи... ну й ви, звісно, повторюєте, що соціальна справедливість можлива лише за соціалістичного ладу. А ви називаєте соціалістичними, за суттю, країнами Китай, Кубу, В'єтнам і Білорусь: держави з авторитарним режимом. Тобто за соціальну справедливість ви знову пропонуєте розплачуватися правами людини?

ГОЛУБ: – Крім цих країн, ми ще називаємо соціальними, наприклад, скандинавські країни, де фактично взяті за основу соціалістичні принципи: справедливе оподатковування, гарантоване поповнення соціальних фондів та ін. Але, насамперед, соціалістичними ми справді вважаємо ті країни, які ви назвали.

Ми якось забули про те, що економіка – це не тільки бізнес... (Чому це забув Тігіпко, я розумію – тому що він представник ультраліберального крила в уряді). Забули, що рекламовані "соціальні ініціативи" влади – не тільки зарплати й пенсії. Це й ціни, і тарифи, і взагалі всі соціальні запити суспільства, це рівень життя народу...

І жоден бізнес: ні відповідальний, ні безвідповідальний – не витягне цю соціальну махину без держави. Без чіткої й зрозумілої політики держави. На жаль, не вдалося мені поставити панові Тігіпкові питання. А саме: чи може "спрацювати" ефективна соціальна політика без системних перетворень? Наприклад, чи можна вирішити проблему безробіття без конкретних державних програм із розвитку виробництва? Причому – наукомісткого виробництва...

Те, що сьогодні пропонує Тігіпко, – просто банальне роздавання грошей перед виборами, що через певний час призведе до соціального дефолту. Це очевидно, бо "роздача" відбувається без створення виробництв і нових робочих місць – причому ще раз підкреслюю: не тільки в бізнесі...

 Бізнес тільки може допомогти певним чином, а може й не допомогти. Я колись зіштовхнувся з паном Тігіпком під час однієї з дискусій. І нагадав йому нашу історію, він комсомольську історію, напевно, краще за мене пам'ятає, більше пропрацював у радянських органах. Отож, за сім передвоєнних років Радянському Союзу вдалося побудувати 6,5 тисячі підприємств... (тут ведучий пан Куликов намагається "збити" Голуба темою "жертв індустріалізації").

...І не треба мене перебивати, пане Куликов, я все одно скажу те, що я збираюся сказати!

Добре, не потрібно Україні 6,5 тисячі нових підприємств. Ви побудуйте хоча б одну тисячу. Або хоча б скажіть, що уряд має програму створення цих "наукомістких" робочих місць (тобто робочих місць на підприємствах високих технологій). Тому що сьогодні жоден бізнес не піде в літакобудування, у верстатобудування, у кораблебудування й так далі. І я вже не говорю про військово-промисловий комплекс, про ті галузі, які представляють передові технології й наукомісткі робочі місця. Я, ідучи на передачу, переглянув статистичний довідник Радянської України за останній рік правління комуністів. Отож, в 1989-му році – відповідно до офіційної статистики, більш як третину експорту з України становила продукція глибокої переробки, продукція наукомісткого виробництва. Це – кораблі, літаки, – на цих підприємствах були задіяні по 100 і більше тисяч працівників. І зарплати в них тоді були відповідні. От це була державна політика! На сьогоднішній момент... (тут ведучий знову намагається "збити" Голуба обвинуваченнями в експорті зброї).

...А ви знаєте, що перший космонавт планети ступив у космос із львівського автобуса мого рідного Львова? Де зараз цей автобусний завод? Я вже не говорю про львівські телевізори й кінескопи – там експорт був на мільярди доларів. Тобто мова йде не тільки про зброю. Сьогодні намагаються в минулому бліх вишукувати, а ми, комуністи, говоримо про принципи, на яких будується соціальна політика держави.

Гонка "зарплати-ціни": програєш завжди ти

О. ГОЛУБ: – Без суворого державного регулювання цін і тарифів жодне підвищення зарплат і пенсій нікому нічого не принесе.

Невже люди, які сидять у студії, які сидять з іншої сторони екранів телевізорів, не розуміють цієї найпростішої істини, невже вони із цим не зіштовхувалися?

Як тільки почали повідомляти, що буде виплачуватися Юліна тисяча; як тільки анонсують, що будуть підвищуватися пенсії або зарплати, – моментально ростуть ціни.

А держава вмиває руки. Держава не втручається у ці питання. Ще людина не встигла одержати ці гроші, а ціни вже підскочили, а тарифи вже піднялися. Тому без чіткої системної стратегії (якої, на жаль, в уряду немає!) всі ці соціальні ініціативи нагадують мильну бульбашку. Пухир, що лопне, й від нього нічого не залишиться.

Обпльовування радянського – порятунок імпотентів

О. ГОЛУБ: – Сьогодні в "радянській Білорусії" директор підприємства НЕ МАЄ ПРАВА одержувати зарплату більшу, ніж 4 середні зарплати його працівників.

Куликов: – А в соціалістичній системі вам яка модель ближча: авторитарна в'єтнамсько-китайська або соціал-демократична скандинавська?

Голуб: – Я думаю, не існує якоїсь моделі, яку можна було б механічно перенести в ту або іншу країну. Кожна країна проходить свій шлях, здобуваючи свій досвід – негативний і позитивний. І на його основі нормальна країна створює найефективнішу модель. Але в Україні чомусь не так. Ми 25 років уже говоримо про реформи, але за цей час ми втратили 7 мільйонів жителів нашої країни. Без репресій, без ГУЛАГів, без війни й катастроф... (Тут ведучий намагається обвинуватити "кризу, що вразила Радянський Союз в останні роки його існування").

Не потрібно говорити про кризу Радянського Союзу. Ми живемо в новітній кризі 2008 року – і можемо порівнювати. Я 22 роки тому напередодні катастрофи зустрічався із шахтарями в Донецьку, які вимагали закрити обкоми партії, розпустити Радянський Союз і так далі... На моє питання: "Чого ви конкретно хочете?" люди вимагали – що? Без черги автомобіль... Меблеві гарнітури... Безкоштовну квартиру – скоріше... Безкоштовну путівку в Крим... Що сьогодні вимагають? Щоб за рік заборговану зарплату виплатили. Щоб під землю на вірну смерть не посилали. Щоб до копанки не потрапити. Уже ніхто не згадує про ці безкоштовні квартири… (у дискусії О. Голубу доводиться відповідати навіть на зовсім безглузді твердження, що в радянські часи "безкоштовних квартир не було").

Звичайно, тоді були й гуртожитки, але якщо постояти в черзі, то через кілька років людина одержувала безкоштовну квартиру від держави. Сьогодні, на жаль, що повинні робити молоді, щоб у них була квартира? Чекати, коли помруть батьки. Бо якщо молода людина не працює в банку, заробити на квартиру протягом життя неможливо.

До речі, про соціальну державу. Нещодавно я був на одному з металургійних підприємств у Білорусії. Розмовляв з директором і, природно, поцікавився зарплатами робітників і директора. Він відповів: «Працюючи на цій посаді, я міг би одержувати десятки тисяч доларів – як одержують великі директори в Україні. Але закон у Білорусії не дозволяє мені мати зарплату більшу, ніж чотири середні заробітні плати на моєму підприємстві. Бухгалтерія не пропустить!"

От я хотів би, щоб таке було в нас. І я хотів би поставити запитання панові, що отут виступав на самому початку (пану Тігіпку. – РЕД.). Він відповідає за соціальну політику і сьогодні, коли вся країна корчиться в моторошній кризі, іде на вечірку до «своїх», де еліта – вибачте за брутальність – зжерла 20 кілограмів чорної ікри! Про це писали десятки газет, публікували фотографії... Про яку соціальну політику цей пан може говорити?!!

Стратегія олігархів «владо-опозиції»

О. ГОЛУБ: – Може, досить стогнати про «кризу СРСР», може, час вже перейнятися нашою власною – нинішньою кризою?

Гаврилечко (Фонд суспільної безпеки): – Пане Голуб, ви говорили про непослідовність і хаотичність дій влади. Але, по-моєму, Тігіпко демонструє дуже логічну й послідовну політику. От логічний ланцюжок:

– у новому Трудовому кодексі збільшується випробувальний термін до шести місяців, і в цей період роботодавець може платити мінімальну зарплату й звільнити робітника за скороченою процедурою;

– у новому законі про зайнятість передбачене право на роботу без винагороди – стаття 3, пункт 4;

– минулого місяця Сергій Леонідович виступає із чудовою ініціативою: студенти й учні ПТУ повинні безоплатно працювати під час практики.

Потім ця ініціатива розвертається у ще більш цікаву річ: солідарну фінансову відповідальність роботодавців і найманих робітників за невиплату заробітної плати. Тобто, фактично, пропонується найманим робітником відкладати гроші в якийсь фонд, з якого вони потім самі собі заплатять зарплату, якщо їм її не виплатив роботодавець. Але за такою логікою наступним може стати виплата податків найманими робітниками за роботодавця. Тобто послідовність і логіка в діях, безумовно, є.

Голуб: – Безумовно. Тут СПЕЦІАЛЬНА логіка ліберала

Гаврилечко: – Але ми знаємо про досвід мобілізаційної економіки сталінського типу. Відомий досвід тієї ж, може, зі змінами – мобілізаційної економіки Ялмара Шахта в Німеччині.

Тому що Радянський Союз демонстрував тотальну зайнятість. І багато в чому, саме завдяки цьому, безліч соціальних ініціатив, які зараз висуваються, була просто не потрібна. У людей були гроші на те, щоб купити більшість речей, які їм були потрібні. Що ви зараз пропонуєте?

Куликов: – ... речі зовсім не завжди були.

Голуб: – Андрію, я не дуже люблю ці «підколки»... І зовсім не тому, що я комуніст, – просто неприємним є бруд на голови батьків і дідів...

Так, дійсно, в Радянському Союзі був дефіцит. І в країни, можливо, не було грошей на певні речі. Але в країни були гроші для того, щоб школярів з Камчатки й Далекого Сходу відвезти в музеї Львова, Кремля або Ленінграда. Оздоровити їх у Криму...

Ви абсолютно правильно тут сказали про послідовність пана Тігіпка. Нагадаю, що Компартія давно, наполегливо й цілком офіційно вимагає його відставки. Для чого й вносимо в парламент проекти відповідних постанов. Але з іншої сторони діє принцип "наш пострел везде поспел". Адже свого часу Юлія Тимошенко як кандидат у президенти пропонувала панові Тігіпку пост прем'єр-міністра! Тобто вона готова була з його переконаннями взяти його ГОЛОВОЮ свого уряду!

«Хлестаковщина» ющенків і яценюків

О. ГОЛУБ: – У Радянському Союзі безробіття не було. І нині Компартія єдина з усіх традиційно має реальну «дорожню карту» ліквідації безробіття.

Про зайнятість. Мова йде про контроль держави, й тут КПУ має абсолютно чітку, як модно говорити, "дорожню карту". Спочатку повернути контроль над базовими, стратегічними галузями: машинобудування, наукомісткі виробництва, ПЕК, літакобудування… Потім створити державні програми під розвиток цих підприємств через Національний банк з кредитами під нормальні відсотки: це 3-4%, не більше... Механізм тут конкретний, ви можете подивитися документи.

Результати? Звичайно, комуністам далеко до Ющенка і Яценюка – обіцяти 5 мільйонів робочих місць, а насправді безробіття збільшити. Ми – реалісти і впевнені, що програма КПУ дасть 50 тисяч робочих місць на великих підприємствах плюс різке збільшення робочих місць на підприємствах малого бізнесу. Цей напрямок ми відпрацювали до дрібниць…

vilnaua